Сучасна нейрохірургічна тактика в нейроонкології направлена на дотримання реального співвідношення між очікуванням позитивного ефекту від операції та ризиком операційних ускладнень, які можуть погіршити якість життя хворих. Особливої актуальності такий підхід набуває при локалізації патологічного вогнища у медіанних, підкіркових та функціонально важливих кіркових ділянках головного мозку. Розвиток сучасних технологій та новітні дослідження надають можливість ефективно використовувати малоінвазивні або неінвазивні методики лікування пухлинних уражень головного мозку. До таких методик відносяться радіотерапія звичайна або фракційна, радіохірургія, брахітерапія, хіміотерапія, включаючи локальну хіміотерапію, а також імунотерапія, генна терапія та деякі інші.

Незважаючи на стрімкий розвиток нейровізуалізаційних діагностичних методик, інколи не вдається остаточно встановити характер ураження головного мозку. У таких випадках, для визначення адекватної лікувальної тактики набуває вагомого значення встановлення гістологічного діагнозу за допомогою біопсії. Перші повідомлення, щодо впровадження методу стереотаксичної біопсії з’явились у 60-их роках минулого сторіччя. Із вдосконаленням нейровізуалізаційних методик, наприкінці 70-х – початку 80-х років стереотаксична біопсія набула широкого застосування і стала стандартною процедурою для встановлення гістологічного діагнозу. Можливість використовувати КТ, МРТ, ОФЕКТ, ПЕТ зображення покращили інформативність та безпечність проведення даного втручання. За даними різних авторів у 70-98% вдається встановити характер ураження мозку, при цьому ризик розвитку операційних ускладнень сягає 1-6,5%, а летальність – 0-1,7%.

Незважаючи на стрімкий розвиток нейровізуалізаційних діагностичних методик, інколи не вдається остаточно встановити характер ураження головного мозку.

Історія методики безрамочної біопсіі розпочалася у 1980-их роках і була пов’язана із стрімким розвитком комп’ютерних технологій. На початку свого використання точність безрамочної нейронавігації сягала 4 мм, в той час, як сучасні дані вказують на точність розрахунків в межах 1 мм. Численні дослідження показали, що не існує суттєвої різниці між безрамочною та рамочною біопсією у точності встановлення гістологічного діагнозу та ризику операційних ускладнень. Однак деякі автори відмічають, що стереотаксичну біопсію доцільніше використовувати при вогнищевих ураженнях малих розмірів (менше 2 см) та при глибинній їх локалізації. Показано, що час хірургічного втручання при проведені стереотаксичної біопсії менший у порівнянні із безрамочною навігаційною біопсією. Перевага стереотаксичній методиці надається при аспірації кістозного вмісту новоутворення, яке можна провести одночасно із біопсією, а також при випорожненні та дренуванні абсцесу головного мозку.

У відділенні функціональної нейрохірургії ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» широко застосовується біопсія вогнищевих уражень головного мозку з використанням стереотаксичних методик. З 2006р. проведено більше 500 стереотаксичних біопсій. При необхідності одночасно із біопсією проводиться стереотаксичним методом аспірація вмісту кістозних новоутворень, встановлюються системи Оммая. Відпрацьована тактика лікування абсцесів головного мозку, розміщених у глибинних мозкових структурах, яка включає як стереотаксичну аспірацію, так і встановлення промивної дренуючої системи стереотаксичним методом. Розроблена методика комп’ютерного співставлення КТ, КТ-перфузії, МРТ, ОФЕКТ зображень з метою визначення найбільш проліферативно активної зони новоутворень, біопсія якої є більш інформативною.

На теперішній час рамочні та безрамочні методики біопсії є поширеними, безпечними та інформативними хірургічними втручаннями. Інтраопераційне застосування нейровізуалізаційних методик (МРТ, КТ) розглядається як один із шляхів покращення інформативності та безпечності біопсії. Інший шлях удосконалення методики біопсії є впровадження ендоскопічної або ультразвукової техніки з метою інтраопераційного контролю за місцем біопсії. На теперішній час можна передбачити зростання кількості потенційних кандидатів до біопсії в Україні, що може бути пояснено можливістю виявлення ураження мозку на ранніх стадіях хвороби за рахунок зростаючої інформативності та поширенності діагностичного нейровізуалізаційного оснащення, а також можливістю використання сучасних радіотерапевтичної та радіохірургічної методик. Запропонована авторами безрамочна, так і стереотаксична біопсія є перспективним направленням в нейрохірургії, яке дозволяє установити характер ураження головного мозку на ранніх етапах захворювання і провести адекватне лікування. Методики потребують більш широкого запровадження в клінічну практику, подальшого вивчення показів до застосування та оцінці результатів лікування вогнищевих уражень головного мозку. Використання біопсії відкриває перспективу ранньої діагностики та більш ефективного лікування вогнищевих уражень головного мозку.