Пацієнтам

У відділенні в комфортних умовах можна отримати висококваліфіковану консультацію нейрохірурга і фахівців суміжних спеціальностей. У нашому відділенні можна у комфортних умовах здати всі необхідні аналізи, пройти необхідні обстеження і консультації, які потрібні для госпіталізації в стаціонар.

Також ми можемо організувати консультацію лікарів суміжних спеціальностей, якщо в процесі обстеження і лікування виявилася така потреба.

Відомо більше 200 різновидів головного болю, причини якої переважно ніякої небезпеки для життя не уявляють. Тільки деякі види головного болю дійсно свідчать про наявність серйозного захворювання. Саме клінічні прояви болю в поєднанні з даними неврологічного обстеження є підставою для проведення додаткових інструментальних обстежень та з’ясування особливостей необхідного відповідного лікування.

Хірургічне лікування хвороби Паркінсона не позбавляє пацієнта від захворювання, але дозволяє полегшити чи контролювати основні симптоми недуги. Тремтіння, скутість, уповільненість рухів можуть відреагувати на оперативне втручання, в наслідок чого покращується якість життя хворих, відновлюється можливість самообслуговування, часто спостерігається повернення пацієнта до праці та соціального життя. Результатом операції може стати зниження кількості та дозування протипаркінсонічних препаратів, що, в свою чергу, призводить до припинення або зниження вираженості побічної дії дофамін-замісної терапії, а саме моторних флуктуацій та леводопа-викликаних дискінезій.

НІ! Глибинна мозкова стимуляція не здатна повністю вилікувати та зупинити хворобу Паркінсона. Це терапія, яка допомагає зменшити вираженість або контролювати моторні і деякі немоторні симптоми. У разі припинення нейростимуляції симптоми захворювання знову відновлюються.

Тремор (тремтіння), ригідність (скованість рухів) та брадикінезію (сповільнення рухів) – полегшення настає у близько 80 % випадків. Нейростимуляція усуває моторні побічні ефекти леводопа-замісної терапії – моторні флуктуації та леводопа-викликані дискінезії. Що значно зменшує залежність пацієнта від постійної сторонньої допомоги і призводить до покращення якості життя хворого і його близьких.

НІ! Глибинна мозкова стимуляція не є заміною медикаментозній терапії. Хоча після встановлення електродів та оптимізованого програмування, більшість пацієнтів мала змогу скоротити щоденну дозу ліків на 50%, а також збільшити інтервали між їх прийомами.

Загалом, як після звичайної хірургічної операції, вже за кілька тижнів Ви можете повернутися до звичайного життя. Плавання або заняття спортом не заборонені, оскільки немає прямого контакту з імплантованим пристроєм. Але радимо Вам проконсультуватися з лікарем для отримання додаткових інструкцій.

Переважна більшість побутових та садових електричних приладів є безпечними для осіб з імплантованою нейростимулюючою системою, включаючи мікрохвильові печі, радіо та комп’ютери. Небезпечними можуть бути лише певні великі медичні пристрої та потужне індустріальне обладнання. У випадку необхідності проведення МРТ дослідження слід проконсультуватися з Вашим лікарем.

Переважна більшість стимуляторів має батарею, що працює 3-7 років, після чого потрібна нова хірургічна процедура по заміні стимулятора. Але існують сучасні прилади, що мають акумулятор що працює до 25 років за умови своєчасної зарядки безконтактним акумуляторним пристроєм типу Power Bank, яким можна заряджати без стаціонарного джерела живлення в будь-якому місці.

Так, ви можете подорожувати з системою DBS. Металошукачі, рентгенівські апарати, сканери безпеки та інші пристрої безпеки не пошкодять імплантат, але можуть викликати надмірну стимуляцію.

Імплантована система також може активувати сигналізацію металошукача. Рекомендується завжди носити «Посвідчення пацієнта» або медичну довідку про встановлений нейрогенератор. Лікар, який проводив операцію повинен кожному хворому видати «Посвідчення пацієнта», в якому має міститися інформація про пацієнта, дата і місце проведення операції, ФІБ і телефон лікаря, який проводив операцію, а також тип імплантованого нейрогенератора.

Загалом, наявність нейростимулюючої системи у пацієнта не забороняє робити сеанси сканування МРТ, але Ви повинні проконсультуватися зі своїм лікарем, щоб визначити індивідуальну придатність Вашого пристрою до МРТ дослідження.

НІ! В окремих випадках можна зменшувати або підвищувати амплітуду нейростимулюції за допомогою програматора пацієнта. Однак Ви повинні проконсультуватися зі своїм лікарем, щодо умов та ситуацій при яких виникає необхідність змінювати параметри нейростимуляції.

Так, пацієнт може носити одночасно імплантовані DBS та кардіостимулятор, вони не заважають роботі один одного. Але вони мають бути розміщені у тілі пацієнта на відстані не менше 40 см.

Захворювання головного мозку, яке характеризується стійкою схильністю до виникнення епілептичних нападів, а також нейробіологічними, когнітивними, психологічними та соціальними наслідками цього стану розладів.

Раптова транзиторна поява одного або декількох стан клінічних феноменів та (або) симптомів, що виникли в результаті надмірної або синхронізованої нейрональної активності нейронів головного мозку. Патологічна симптоматика може проявлятися зміною свідомості, моторними, сенсорними, вегетативними розладами.

Визначається, як невдала спроба досягнення стійкої ремісії за епілептичними нападами при використанні двох адекватних, належним чином обраних  антиепілептичних препаратів (в якості монотерапії або їх комбінації). Під термінами “адекватні, належним чином обрані  АЕП”  мається на увазі препарати, які вважаються найбільш ефективними при даній формі епілепсії, даних типах епілептичних нападів у максимальній переносимій концентрації препаратів у плазмі крові.

Хронічне прогресуюче нейродегенеративне захворювання центральної нервової системи, обумовлене ураженням чорної субстанції стовбуру мозку та базальних гангліїв, що клінічно виявляється порушенням довільних рухів (тремором, брадікінезією, ригідністю м’язів та поступальною нестабільністю). 

Розвивається як одне із можливих ускладнень захворювання з відомою етіологією, яке викликає структурні та (або) метаболічні порушення базальних гангліїв або пов’язаних із ними структурами головного мозку. До вторинного паркінсонізму відносяться випадки паркінсонізму, що виникають в результаті судинних, інфекційних уражень головного мозку, черепно-мозкової травми, інтоксикації, дії лікарських засобів, пухлин головного мозку, гідроцефалії та інших факторів.

Двобічний поступальний тремор кінцівок який може мати кінетичний компонент.

Хронічне прогресуюче захворювання нервової системи, яке клінічно проявляється зміною м’язевого тонусу та мимовільними тонічними скороченнями м’язів тулубу та кінцівок. Захворювання розвивається поступово, частіше перші симптоми захворювання виникають у віці до 16 років. В більшості випадків захворювання неухильно прогресує. Медикаментозне лікування є симптоматичним.

Симптоматична екзогенно-обумовлена форма дистонії та (або) торсійно-дистонічні синдроми, які є клінічними проявами інших спадкових захворювань.

Електричний вплив на нервову систему з лікувальною метою. Нейромодуляція відноситься до симптоматичного методу лікування, оскільки не впливає на причину захворювання. Нейромодуляція діє на нейрони, які спричинюють функціональні зміни в головному мозку. Така дія призводить до контролю над симптомами хвороби та покращує якість життя хворих.